Шлях ГО «Самодопомога» до реальної поїздки у зону АТО був тривалим але плідним. 

Ще влітку з ініціативи активіста організації Михайла Чурила військовим направили цілу вантажівку унікальних медичних засобів для швидкої допомоги пораненим. Згодом була допомога окремим бійцям, посилки, звільнення полонених тощо.
Та врешті назріла необхідність допомоги більш масштабно. Хлопці телефонували з фронту і просили машини для поранених. Аби не сумніватися, що отримають 

їх саме наші рідні закарпатці, на загальній зустрічі членів «Самодопомоги» було вирішено відправити найсміливіших у саме пекло, на Схід.



Підготовка до поїздки тривала досить довго, бо ж активісти збирали все необхідне, як від себе, так і від родичів чи звичайних волонтерів. 

Врешті 4 листопада «Самодопомога» завершила підготовку гуманітарної експедиції в зону АТО — Дебальцеве. Санітарна машини, позашляховик для розвідників, фура з теплими речами, продуктами та іншим необхідним вантажем вже стояли готові до старту. Їх, до слова, вантажили ледь не півночі. Не забули і про «адресні передачі» від родичів та друзів військових і велику кількість коробок від волонтерів.

Зранку, 5 листопада, активісти-«самодопомогівці» вирушили з Ужгорода разом на схід. 

Вже о другій ночі екіпаж успішно дістався столиці, де забрав два безпілотники для розвідників, придбані київськими волонтерами. Окрім того у Києві до експедиції приєднався Тарас, – наш боєць зі 128-ї гірничо-піхотної бригади, бо ж позашляховик везли саме для його хлопців.

 

 

 

 

 

 

 

  

  

Але дорога на Схід не така близька, тож заповітний дзвінок від сміливців пролунав аж 7 листопада. Говорив - член експедиції у зону АТО Володимир Химинець. Бадьоро, із закарпатським колоритом, розповів:

- Нно, ми добралися! На місці. Вшитко з нами добре. І з нашими хлопцями, які перебувають тут – також все гаразд. Зараз будемо варити боґрач.

Словом, закарпатські «самодопомогівці» добралися без прикрих пригод. Експедицію зустріла, як не дивно, теж закарпатська міліція, провела до Артемівська, а далі чоловіки пішли вже своїм ходом аж до розташування вояків.

Хлопцям передали і вантаж і спеціально придбані для них машини. Що радості було – годі передати, кажуть «самодопомогівці». І посилкам, і транспорту, і своїм. Звісно, з багатьма упізнали один одного.

«Привезли спальники, матраци, харчі, зігріваюче , зараз починаю готувати бограч. Так і напишіть, що от чим може підтримати наших вояків доктор наук з УжНУ? Як стріляти не береться, то принаймні, приготувати бограч.» – сміявся Володимир Химинець.

 

 

 

 

- Як там наші? Чурило, Чорнак?.. Що роблять?
- Чурило і Харченко поїхали у Дебальцево на базар по м’ясо на бограч, я тут грію казан, Руслан Васильович десь тут при дровах, а Таня Лешко пішла робити свої журналістські справи. Часу у нас тут небагато, але проведемо його весело і хлопців підбадьоримо. Все, кінець зв’язку, усім там привіт, приїдемо – покажемо фото і розповімо цікаві історії. – завершував той важливий телефонний дзвінок Володимир Химинець.


Не обійшлося на Сході і без цікавих зустрічей.

Як виявилося, у районі Дебальцевого є свої «кіборги». Там так називають закарпатських військових що тримають оборону в селі Нікішино (або в тому, що від нього залишилося). В тому селі щодня ідуть ближні бої, адже пів села тримають наші, а пів села - сепаратисти. На фото деякі з цих хлопців - приїхали забрати передачі з дому та генератори і бензопили від Галини Ярцевої.

 

 

 

 

 

  

Цікавою виявилася й історія Тараса Пастуха - розвідника зі 128-ї гірничо-піхотної бригади. Чоловіка місцеві жителі обрали депутатом до ВР по 163 виборчому округу, при чому він набрав 37 583 голосів жодного дня не покидаючи фронту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вже наступного дня активісти-«самодопомогівці» поверталися назад, до Закарпаття. Прибули цілими і неушкодженими 9 листопада.


Всі їх враження та розповіді за два дні читайте у великому матеріалі на сайті «Самодопомоги» http://samodopomoga.uz.ua/ або ж у черговому випуску газети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



P.S. Наостанок тримайте фото активістів, які долучилися до підготовки і здійснення експедиції у зону АТО в гості до нашої славної 128-ї бригади.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити