Майдан (читай народ) ски­нув диктатора, розігнав по закордонню всю його корумповану антинародну команду,  домігся, щоб влада розпочала люстрацію всіх чиновників, розпочав роботу з подолання корупції і дав надії на розбудову чесної і проєвропейської країни. Населення України прагне жити достойно, за європейськими мірками і ставить перед політиками цілий ряд першочергових задач.  У першу чергу мова йде про оновлення влади, її професіоналізм, порядність і патріотизм. Після майдану в Україні проведено дочасні вибори президента і депутатів Верховної Ради, а на черзі вибори до обласних та місцевих рад.

Із виборів-2014, які відбулися 25 травня (президентські) і  26 жовтня (депутатів до ВРУ), вже можна зробити деякі висновки. Почати слід з того, що влада дуже поспішала провести вибори до ВР України, команда президента бачила, що його рейтинг неухильно падає і провела вибори за старими правилами (змішана система виборів, закриті списки, без люстрації депутатів тощо). Це привело до того, що в новій раді буде не менше 70% старих досвідчених парламентських бюрократів, кнопкодавів і олігархів. Обіцяного президентом «оновлення влади» не відбулося. Більше того, в закриті списки нових політичних утворень попало багато старих закостенілих облич, до Верховної Ради пішли цілими сім’ями, парламент зовсім не позбувся олігархів і представників п’ятої колони. Багато із вчорашніх душителів свободи і демократії, вчасно проголосивши про вихід із Партії регіонів, знову опинилися у ВРУ, але їхня сутність від цього не змінилася. В цьому закладена міна сповільненої дії для всієї країни.

На державному рівні, насамперед, слід вказати на  низьку явку виборців на останніх виборах (у президентських виборах взяло участь майже 66 % виборців, у виборах до ВРУ взяло участь тільки  51%), що само по собі вказує на зростання зневіри людей до практичних дій влади. Крім того останні вибори засвідчили тенденцію до різкого падіння рейтингу президента, іменний блок якого не набрав і 22% голосів виборців, попри очікувані командою президента понад 40%. І це на фоні перемоги Порошенка на президентських виборах у першому турі  із результатом майже  55%, здавалося цілком закономірним. Команда президента прагнула закріпити свої позиції на політичному олімпі України і основну ставку робила на рейтинг П.Порошенка. Вибори показали, що самі по собі правильні заклики  (щодо миру, руху до Європи, піднесення економіки, боротьби з олігархами тощо) але без реальних позитивних змін в країні (ріст інфляції, цін, формування закритих виборчих списків, підтримка кандидатами до ВР олігархів тощо), швидко приводять до втрати довіри серед населення.

Велика фракція, яку сформує у наступній  ВРУ  Опозиційний блок, (читай Партія регіонів)  також свідчить про недовіру значної кількості українців до гучних обіцянок та дій нинішньої влади. Особливо ускладнює цю ситуацію для влади ця недовіра в промислово розвинених регіонах України.

Другий висновок – нинішня влада не хоче, не вміє робити і не робить висновки із вчорашнього дня. ЦВК ще не оприлюднила кінцеві результати виборів, а лідери виборчого процесу команди Яценюка і Порошенка вже почали боротьбу за політичне лідерство в країні (читай за ключові посади в країні). Всі хочуть керувати в уряді, міністерствах, Верховній Раді і на місцях в областях. Проголошуючи правильні політичні та соціальні післявиборчі гасла, в практичній площині часто діють неро­зумно і не патріотично. Проекти коаліційних угод, прожекти про формування уряду, призначенню міністрів, інших чиновників, гучні заяви та звинувачення один одного в нечесній політичній грі, руйнують ще не сформовану і до того завжди дуже  слабку українську владу. У виборців є всі підстави вважати, що робиться все це з метою особистих вигод, інтересів партійних кланів, а не на користь держави.

Дратує людей і той факт, що влада весь час плаче про відсутність коштів, про дірки в бюджеті, канючить гроші в кредиторів, мотивує людей до пожертв на армію, медицину, освіту тощо і в той же час партії, політичні блоки, окремі кандидати на передвиборчу агітацію витрачали мільйони доларів (реклама на ТБ, в ЗМІ, білборди, стимулювання виборців тощо). В країні склалася ситуація, коли депутатом може стати лише багата людина, яка у змозі оплатити всі виборчі витрати. Нинішня влада нічого не зробила, щоб усунути таку суспільну несправедливість, хоча і проголошувала гасло «жити чесно».

Третій висновок – населення України повільно, але поступово відмовляє в довірі політичним силам, які в основу своєї діяльності на перші місця ставлять власні інтереси та інтереси олігархів, у передвиборчих програмах висувають популістичні гасла і поза раз демонструють непатріотичну і неадекватну, як на державних діячів поведінку. Сьогодення вимагає, а люди чекають від усіх гілок влади реальної роботи на розбудову держави, її позитивного іміджу та покращення рівня життя. Саме в цьому слід шукати причини поразки на останніх виборах КПУ, Свободи, Сильної України і неочікувано низькі результати Батьківщини та особисто Ю.Тимошенко на президентських виборах.

Наступний висновок – до ВРУ обрано значну кількість депутатів  прямо із донецько-луганського фронту та київського і обласних майданів, в руках яких є зброя і котрі ще вчора дивилися смерті в очі. До зали ВРУ зайдуть люди із війни, які мають свою точку зору на всі події в Україні, звикли всі питання розв’язувати рішуче та швидко і, що головне – прагнуть реальних змін у політиці та країні в цілому. Більше того до рішучих дій їх будуть спонукати діти і батьки тих, хто загинув на майдані та під час АТО, побратими, котрі залишилися на фронті або вже стали інвалідами цієї війни. У Верховній Раді ці патріоти впритул зіткнуться із партійними та олігархічними кланами, із людьми, котрі знову пройшли до влади нечесно, через гроші, кумівство та протекції сильних цього світу.

Слід усвідомлювати, що наше суспільство надзвичайно наелектризоване: не­розв’язані проблеми майдану, незрозуміле АТО-війна, неперервне погіршення рівня життя, відсутність перспектив щодо швидких змін – і на це все накладаються вибори, які на жаль з’їли із бідного бюджету великі гроші, але не обіцяють позитивних результатів.

Крім того насувається зи­ма з усіма її проблемами та вічними нашими енергетичними негараздами. 

Все це змушує робити невтішний загальний висновок – на фоні холодної зими будемо спостерігати за не дуже продуктивною роботою нового надзвичайно конфліктного парламенту та неперервною і жорстокою боротьбою за політичне лідерство в країні між президентом і прем’єром. Весною нас чекає нова боротьба за владу в регіонах, а якщо нічого не зміниться то й нового більш жорстокого майдану.

Володимир Химинець, доктор економічних наук, голова правління
ГО «Самодопомога
Закарпаття»

Додати коментар

Захисний код
Оновити